63404, Україна, Харьківська обл. м. Змів, вул. Адміністративна 12, (0574) 3-48-69, e-mail: pr.zmiiv@dniokh.gov.ua

Новини >> Трагедія 18 травня 1944 року ─ «детатаризація» Криму

Вранці 18 травня 1944 року силами НКВС розпочалася депортація кримських татар з батьківщини. За офіційними даними було виселено 183 155 осіб, головним чином в Узбекистан; невеликі групи татар було виселено в Казахстан, Таджикистан та в Росію. За наслідками депортації загинуло, за різними даними, від 15 до 46% татар.
Вона розпочалась на світанку18 травня1944 року і закінчилась у рекордні терміни ─ о 16-й годині 20 травня: на збори давалось від кількох хвилин до півгодини, після чого людей вантажівками відвозили на залізничні станції, звідки ешелонами під конвоєм відправляли до місць заслання. Під час транспортування тримали впроголодь, а померлих ховали вздовж залізничних колій або просто скидали з вагонів.
За офіційними даними за два с половиною дні було виселено 183 155 осіб, з яких у дорозі померла 191 людина. Більшість з них були вивезені до Узбецької РСР (82,5%), до Марійської АРСР, Костромської області і Приуралля РСФСР (10,5%,), а також до Казахстану і Таджикистану. Депортовані були і ті кримські татари, які повернулися в Крим із евакуації після відходу німців, а також ветерани війни ─ до 1946 року 8 995 з них, навіть ті, хто мав високі урядові нагороди, були вислані (в тому числі 254 офіцери); найвідоміші ветерани з числа кримських татар, такі як двічі Герой Радянського Союзу льотчик Амет-Хан Султан, уникли депортації, але були позбавлені права на проживання в Криму.
Депортація не торкнулась справжніх колабораціоністів ─ частина з них (до 3 тисяч чоловік) була евакуйована в Німеччину, де був створений Татарський гірничо-єгерський полк СС, в липні реорганізований у бригаду, а в грудні 1944 року – у Бойову групу «Крим» в складі Східно-тюркського з’єднання СС. А ті 5 381 кримських татар, що на думку НКВС залишився на батьківщині як члени ворожої «агентурної мережі», були заарештовані ще у квітні-травні 1944 року.
Значна кількість депортованих (за оцінками – від 15 до 46%) померла від голоду і хвороб у першу ж зиму 1944-45 років. Вцілілих не торкнулась беріївська амністія 1953 року і до 1956 року вони мали статус спецпоселенців без права залишити місце проживання під страхом кримінальної відповідальності. На відміну від інших депортованих народів, які повернулись у рідні землі до кінця 1950-х років, кримські татари формально отримали таке право лише в 1974 році, а фактичне ─ в 1989-у, коли Верховна Рада СРСР засудила депортацію кримських татар і визнала її незаконною і злочинною.

M SM
  • Архіви

  • __________________________________________

    Сторінка Відділу освіти у Фейсбук

     

     

  • __________________________________________

    Чим займається омбудсмен

  • _________________________________________

    Погода
  • © osvita-zm.org.ua